знати

зна́ю, зна́єш, недок.

1) перех., також про кого – що і з підрядним реченням. Мати якісь дані, відомості про кого-, що-небудь. || що за ким, перев. із запереч. част. не – вважати щось властивим кому-небудь.

••

Зна́ю я вас ірон. — уживається як вияв недовір'я, сумніву.

Знай мою́ до́брість — уживається для підкреслення доброзичливості у ставленні до кого-небудь.

Знай на́ших! — уживається при виявленні почуття самовдоволення, гордості.

2) перех., також з інфін. Мати певні чи спеціальні знання в якійсь галузі, бути обізнаним із чим-небудь, розбиратися в чомусь. || також із підрядним реченням, розм. Могти, уміти що-небудь робити, поводитися певним чином.

••

Зна́ти лік чому — а) вміти лічити що-небудь; б) уміти бути ощадливим.

3) перех. Бути знайомим з ким-небудь. || Вважати, признавати кого-небудь близьким, рідним. || Вирізняти з ряду подібних; узнавати. Знати в обличчя.

4) перех. і без додатка. Розуміти, усвідомлювати що-небудь. || Здогадуватися про що-небудь.

5) перех., перев. у запереч. реченнях. Визнавати кого-, що-небудь, рахуватися з кимось, чимось.

6) перех. Зазнавати чогось на своєму віку, переживати, відчувати що-небудь. || Мати що-небудь, користуватися чимось. Не знати втоми. Не знати страху.

7) перех., також із підрядним реченням, у знач. присудк. сл., розм. Видно, помітно.

8) тільки 2 ос., неперех., у знач. вставн. сл., розм. Уживається для зосередження уваги співрозмовника на чому-небудь.

9) тільки інфін., неперех., у знач. вставн. сл., розм. Уживається для вираження припущення, ймовірності чого-небудь; напевне, мабуть.

••

Бог його́ зна́є, що (куди́, як, які́ і т. ін.) — а) невідомо, незрозуміло, що (куди, як і т. ін.); б) (у знач. підсил. част.) уживається для вираження захоплення, здивування, незадоволення і т. ін.

Зна́ти мі́ру в чому — дотримуватися певних меж у чому-небудь.

Пора́ і честь зна́ти — час кінчати що-небудь, іти звідкись.

Хто [його́] зна́є — невідомо.

Як сам зна́єш — як хочеш.